Закон № 466: про зміни до Податкового кодексу України, пов'язаних з накладенням штрафних (фінансових) санкцій та пені
  • 03.07.2020

Закон № 466: про зміни до Податкового кодексу України, пов'язаних з накладенням штрафних (фінансових) санкцій та пені

Коментар
Верховна Рада України Законом України від 16.01.2020 р № 466-IX (Закон № 466) внесла зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI (ПКУ), пов'язані з накладенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів ) і пені. Розглянемо основні нововведення.
Перш за все, звертаємо увагу, що у випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.123.2 - 123.5 ст.123, п.124.2 та 124.3 ст.124, п.125.2 - 125.4 ст.125 ПКУ, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності (накладення штрафів) за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами провини такої особи (п.109.3 ст.109 ПКУ).
При цьому особа вважається винним в скоєнні правопорушення, якщо буде встановлено, що воно мало можливість дотриматися правила і норми, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання (п.112.2 ст.112 ПКУ).
Також підкреслимо, що для накладення штрафів відповідно до п.123.2, 123.3 і 123.5 ст.123, п.124.2 та 124.3 ст.124, п.125.2 - 1251.4 ст.1251 ПКУ контролюючі органи повинні довести умисел у відповідних діях (бездіяльності) порушника ( див. нижче).
При наявності хоча б однієї обставини, що пом'якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50% розміру, встановленого відповідною статтею ПКУ (п.113.6 ст.113 ПКУ). Обставини, що пом'якшують відповідальність особи перераховані в ст.112 ПКУ, зокрема:

  • вчинення дії під впливом загрози, примусу або в силу матеріальної, службової або іншої залежності;
  • вчинення дії при збігу тяжких особистих або сімейних обставин;
  • самостійне повідомлення платником податків про скоєний ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених ст.123 і 125 ПКУ).
Контролюючий орган може визнати і інші обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
1. Штрафи в разі визначення податкових зобов'язань контролюючим органом (ст.123 ПКУ викладено в новій редакції).
Встановлено, що вчинення платником податків дій, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та / або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та / або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1 , 54.3.2 (крім випадків зменшення суми ПДФО, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку з використанням права на податкову знижку), 54.3.6 ст.54 ПКУ, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10% суми визначеного податкового зобов'язання та / або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.1 ст.123 ПКУ).
Якщо зазначені дії платник податків здійснив навмисно, то на нього накладається штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання та / або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.2 ст.123 ПКУ).
Є ж такі умисні дії були вчинені повторно протягом 1095 днів, то на платника податків накладається штраф у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання та / або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.3 ст .123 ПКУ).
Як бачимо, тепер мінімальний штраф становить 10% суми зобов'язання або бюджетного відшкодування (раніше - 25%), а для застосування штрафу в розмірі 25% і 50% контролюючі органи повинні довести умисел в діях платника податків.
У розглянутій нормі тепер прямо зазначено, що вона поширюється і на зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи. Це стосується, наприклад, таких обов'язкових платежів, як частина чистого прибутку і дивіденди на державну частку, що сплачуються відповідними підприємствами та господарськими товариствами (докладніше про це див. Коментар до Закону № 466 в частині держдивідендів).
Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та / або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу, крім іншої відповідальності, визначеної ПКУ , тягне за собою накладення штрафу в розмірі сум, використаних не за призначенням та / або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг (п.123.4 ст.123 ПКУ). Раніше дані порушення тягли за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягають нарахуванню без застосування податкових пільг.
Якщо зазначені дії платник податків (його посадових осіб) здійснив навмисно, то на нього (на його посадових осіб) накладається штраф у подвійному розмірі сум, використаних не за призначенням та / або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг (п.123.5 ст.123 ПКУ ).
Слід мати на увазі, що сплата штрафів, передбачених ст.123 ПКУ не звільняє винних осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування (зокрема, згідно ст.212 ККУ).
2. Штрафи за порушення правил сплати грошового зобов'язання (ст.124 ПКУ викладено в новій редакції).
Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафів, застосованих до нього на підставі ПКУ або іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ або іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
  • при затримці до 30 календарних днів (включно), що настають за останнім днем ​​строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем ​​строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (п.124.1 ст.124 ПКУ).
Якщо зазначені дії платник податків здійснив навмисно, то на нього накладається штраф у розмірі 25% суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п.124.2 ст.124 ПКУ).
Якщо ж такі умисні дії вчинені повторно протягом 1095 днів або вони привели до прострочення сплати грошового зобов'язання на термін більше 90 календарних днів, то на платника податків накладається штраф у розмірі 50% суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п.124.3 ст.124 ПКУ).
Раніше згідно ст.126 ПКУ штрафи за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання при затримці сплати до 30 календарних днів (включно) становили 10% погашеної суми, більше 30 календарних днів - 20% погашеної суми.
3. Штрафи за порушення правил нарахування, утримання та сплати податків у джерела виплати (ПКУ доповнено новою ст.125).
Ненарахування та / або неутримання та / або несплата (неперерахування), і / або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III «податок на прибуток підприємств» ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10% суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету (п.125.1 ст.125 ПКУ).
Якщо зазначені дії платник податків здійснив навмисно, то на нього накладається штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету (п.125.2 ст.125 ПКУ).
Якщо ж такі умисні дії вчинені:
  • повторно протягом 1095 днів, на платника податків накладається штраф у розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету (п.125.3 ст.125 ПКУ);
  • протягом 1095 днів втретє та більше, на платника податків накладається штраф у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету (п.125.4 ст.125 ПКУ).
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, і обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, в тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
Податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та / або неперерахування ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п.169.4 ст.169 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного ) року відповідно до ПКУ.
В даному випадку звертаємо увагу, що в даний час діє ст.127 ПКУ, що повторює багато в чому вимоги ст.125 ПКУ. При цьому Законом № 466 не передбачено виключення ст.127 ПКУ, тобто вона буде діяти і після 1 січня 2021 (дати вступу в силу даної норми Закону № 466). Іншими словами, обидві ці статті будуть діяти одночасно після зазначеної дати.
4. Штрафи за порушення порядку подання інформації контролюючим органам про угоди з оренди об'єктів нерухомості (ПКУ доповнено новою ст.119, набрала чинності 23 травня 2020 року).
Порушення нотаріусом порядку та / або строків подання інформації про посвідчення договорів оренди об'єктів нерухомості в разі вчинення такої нотаріальної дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
Порушення суб'єктом господарювання, що здійснює посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (ріелтором), порядку та / або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
Зазначені дії, вчинені нотаріусом або суб'єктом господарювання, до яких протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за кожне таке порушення.
5. Нарахування пені (пп.14.1.162 ст.14 ПКУ викладено в новій редакції, внесені зміни в ст.129 ПКУ).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та / або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством терміни, а також нарахована в інших випадках і порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У разі виявлення контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов'язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та / або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків пеня нараховується, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем ​​граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов'язання, визначеного ПКУ (п.129.1 ст.129 ПКУ доповнено новим пп.129.1.4).
Нарахування зазначеної пені закінчується:
  • в разі виявлення контролюючим органом факту несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) визначених податковим агентом сум податкових зобов'язань - в день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов'язань;
  • в разі виявлення контролюючим органом факту заниження податковим агентом податкових зобов'язань при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків - в день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки (п.129.3 ст.129 ПКУ доповнено новим пп .129.3.41).
Крім того, встановлено, що нарахування пені, передбаченої пп.129.1.2 ст.129 ПКУ, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки (п.129.3 ст.129 ПКУ доповнено новим пп.129.3.4 ).
При цьому пп.129.1.2 ст.129 ПКУ, викладено в новій редакції, згідно з якою при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки (раніше - у випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки) податкового зобов'язання та / або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, в разі виявлення його заниження пеня нараховується на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем ​​граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, і за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та / або судового оскарження).
У новому п.129.9 ст.129 ПКУ перераховані випадки, при яких пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню:
  • закінчення 1095 дня, наступного за днем, коли у контролюючого органу відповідно до ПКУ виникло право нарахувати пеню платнику податків;
  • вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяли відповідно до індивідуальної або узагальнюючої податкової консультації та / або з висновком про застосування норми права Верховного Суду України;
  • вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних в установленому законом порядку;
  • вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайра;
  • виявлення в роботі електронного кабінету (ЕК) технічної та / або методологічної помилки або технічного збою і визнання такої помилки / збою технічним адміністратором і / або методологом ЕК або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті ДПСУ, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були обумовлені виключно технічною відсталістю та / або методологічною помилкою або технічним збоєм в роботі ЕК та ін.
Закон № 466 набув чинності з дня, наступного за днем ​​його офіційного опублікування, - 23 травня 2020 року (у т. Ч. Ст.119 ПКУ), крім розглянутих вище норм, які набирають чинності з 1 січня 2021 роки (п.1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 466).



Back to the list