Водночас не виключається і добровільна реєстрація. Про це йдеться у п.208.2 ст.208 ПКУ: особа-нерезидент, яка не досягла обсягу 1 млн. грн., вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, може подати заяву про реєстрацію як платника податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку звітного (податкового) періоду, з якого така особа-нерезидент вважатиметься платником податку. Звертаємо увагу на те, що нерезиденту, який здійснює тільки обробку платежів, не надаючи при цьому ніяких послуг, реєструватися платником ПДВ не потрібно.

У разі здійснення нерезидентом операцій з постачання на митній території України електронних послуг без реєстрації платником ПДВ, на нього буде накладено штраф у розмірі 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.117.5 ст.117 ПКУ).

З метою визначення місця постачання електронних послуг ст.186 ПКУ доповнено новим пунктом 186.3. Таким місцем постачання є місцезнаходження отримувача електронних послуг. І залежно від того, як саме (через який пристрій) отримуються електронні послуги, передбачено декілька способів визначення їх місця постачання: місцезнаходження провайдера, мобільний код SIM-картки, IP-адреса пристрою, платіжна адреса отримувача, банківські реквізити платника та інша інформація.

Безпосередньо порядок нарахування ПДВ на операції з постачання нерезидентом електронних послуг встановлено новою ст.208 ПКУ. Так, базовим звітним (податковим) періодом для особи-нерезидента, зареєстрованої як платник ПДВ, є квартал (п.208.4). Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання особою-нерезидентом електронних послуг є останній день кварталу, в якому здійснено оплату електронних послуг (п.208.5). База оподаткування операцій з постачання особою-нерезидентом електронних послуг визначається виходячи з вартості таких послуг (п.208.6). Ставка податку – 20 відсотків. При цьому як база оподаткування, так і сума податку визначаються в іноземній валюті (євро або долар США).
Документом, що підтверджує постачання електронних послуг нерезидентом, вважається будь-який документ, що підтверджує оплату таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв'язку. Датою оформлення такого документа визначено дату, зазначену в самому документі як дата його складення.
На відміну від звичайного платника ПДВ, особа-нерезидент, зареєстрована як платник цього податку, не здійснює формування податкового кредиту та не складає податкові накладні на операції з постачання електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (п.208¹.7 ст.208¹ ПКУ).

Звітність нерезидентів, зареєстрованих платниками ПДВ, буде суттєво відрізнятися від звітності платників ПДВ-резидентів. Так, особа-нерезидент, зареєстрована як платник ПДВ, буде складати спрощену податкову декларацію, яку необхідно подати в електронній формідержавною або англійською мовою через спеціальне портальне рішення протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем кварталу, незалежно від того, здійснювалося протягом цього кварталу постачання електронних послуг чи ні. У спрощеній податковій декларації зазначаються: найменування особи-нерезидента, індивідуальний податковий номер, звітний (податковий) період, договірна вартість постачання електронних послуг, без урахування податку та сума податку (пп.208.8.1 ст.208 ПКУ).
Сума податкового зобов'язання, зазначена особою-нерезидентом, зареєстрованою як платник ПДВ, підлягає сплаті в іноземній валюті (євро або долар США) протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання спрощеної податкової декларації. Сплачуватися податок буде на спеціальний валютний рахунок, реквізити якого розміщуються на спеціальному портальному рішенні для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги (п.208.9 ст.208 ПКУ).

Крім змін, пов'язаних із запровадженням спеціального порядку оподаткування ПДВ електронних послуг, наданих нерезидентами українським споживачам - фізичним особам, Закон № 1525 вніс зміни і до інших норм ПКУ. Так, у новій редакції викладено ст.39 та з'явилися нові ст.58 та ст.104.

Не лишилися поза увагою й пільги. Так, після внесення змін до ст.197 ПКУ від оподаткування ПДВ звільнятимуться:

• операції з постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, у разі, якщо мережа Інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем (внесено зміни до абзацу першого пп.197.1.2 ст.197 ПКУ);
• операції з постачання освітніх послуг шляхом доступу до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів у мережі Інтернет з галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, проведення та надання яких не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні (слухачі) виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (п.197.1 ст.197 ПКУ доповнили новим пп.197.1.32).

Крім запровадження спеціального порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезидентами електронних послуг Законом № 1525 скасовується норма щодо оподаткування виплат нерезидентам за виробництво або розповсюдження реклами. Наразі згідно пп.141.4.6 ст.141 ПКУ при здійсненні таких виплат резиденти сплачують податок з доходів нерезидентів за ставкою 20% суми виплат за власний рахунок. Починаючи з 01.01.2022 р. ця норма втратить чинність, і відповідно, виплати нерезидентам за рекламу, здійснені починаючи з цієї дати, не підлягатимуть оподаткуванню.

Закон № 1525 набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, – 2 липня 2021 рок (п.1 розділу II Закону № 1525). Виключенням є п.11 (щодо змін до п.141.4 ст.141 ПКУ) та п.15 (щодо змін до п.197.1 ст.197 ПКУ) розділу I цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2022 р.